Події з блокуванням трибуни опозицією породжують все нових і нових тушок, а як вони утворюються – справжня загадка
Після кожної чергової партії «тушок» опозиційні вожді говорять про підкупи владою депутатів, що «затушкувались». Еволюцію середньостатистичного опозиційного народного депутата в тушку пояснюють дві сторони по різному. Опозиція, звісно, не вигадавши нічого кращого, говорить про підкуп нардепів владою, а самі перебіжчики вже частіше і частіше говорять про здоровий глузд і роботу в парламенті.
Якщо детально аналізувати пояснення цих сторін, то обидва вони виглядають повною маячнею.
Після однієї з чергових партій тушок Арсеній Яценюк заявив про те, що депутатам влада пропонує великі кошти тільки задля того, щоб вони вийшли із фракції. Він називав захмарні для звичайного виборця суми грошей, які влада нібито сплачує «депутатам-зрадникам».
Панічно опозиційні лідери розповідають, що більше такого не повториться. Їх політ-технологи вже навіть готують слогани на вибори 2017 року на кшталт «Жодної тушки до парламенту!».
Навряд вони усвідомлюють те, що версія політичного хабарництва, яка так широко тиражується, взагалі не сприймається людьми. І це цілком закономірно.
Подумайте, чи буде Віктор Янукович, в руках якого сконцентровані всі важелі правоохоронної та судової системи, пропонувати якомусь нардепові 5 мільйонів доларів за вихід із фракції ? Авжеж ні! Звичайно, що владі набагато зручніше було б знайти набагато витонченіші важелі впливу на майбутніх тушок. Погодьтеся, версія тиску на «нещасних» депутатів із опозиції електоратом сприймалася б краще, ніж продажні депутати-мажори.
Версія тих, хто покидає лави опозиції виглядає більш правдивою. «Тушки» критикують лідера ФЗ за той політичний деструктив, котрий він широко пропагує.
З самого початку діяльності Верховної Ради сьомого скликання опозиція не показала нічого конструктивного. Вони пиляли паркани, влаштовували бійки, провалювали важливі головування, піарилися і блокували, блокували, блокували… Звичайно, що жодна людина зі здоровим глуздом не витримає політичного безглуздя, яке нині пропагує опозиція. Навіть прецедент з опозиційною кандидатурою на посаду міського голови міста Києва є яскравим цьому прикладом.
Відтак, не задовольнивши свою «жагу до опозиційної діяльності», депутати покидають лави деструктивної політичної сили і стають позафракційними, і кількість таких депутатів буде тільки зростати.
Проте правдивість цієї версії процесу тушкування виглядає дуже примарною.
Позафракційний Олег Ляшко на своїй сторінці у Facebook вдало проіронізував появу нових тушок: «Тушки в Раді розмножуються просто, як кролики! Хоча воно й не дивно - бо це ж тушки кролика! Сьогодні ще двоє людей вийшли з ! «Батьківщини» - В'ячеслав Кутовий і Володимир Купчак. Таких «викиднів» «Батьківщини» вже восьмеро! Всі вони стали депутатами ВР за квотою «Фронту змін» Яценюка. За таке знущанння над виборцями Арсеній повинен негайно здати мандат разом зі своїми кролячими тушками.»
На мою думку, «тушкування» депутатів є нічим іншим як індикатором моралі української політики. Ніхто не задумувався над тим, скільки різного роду тушок наплодилось в обласних, міських, районних та селищних радах ?
Звісно, про це всі мовчать, але найгірше те, що за політичний блуд ніхто не покараний. Все це через мораль українських політиків всіх рівнів, яка полягає в тому, щоб за будь-яку ціну увірвати мандат і ні за що не відповідати. Так і виникла політична безкарність, яку зараз яскраво демонструють опозиційні вожді, а не влада, яка на порозі виборів є дуже чутливою.
«Свіжа тушка» Володимир Купчак, отримавши депутатський мандат, пафосно говорив: «Вважаю, що перебіжчики мали би скласти мандати. Адже саме про це вони привселюдно клялись на Біблії. Якщо ж вони цього не зроблять, то, вважаю, ми розпочнемо збір підписів за припинення їх повноважень. А найбільшим покаранням для них буде довічна народна зневага».
Якщо й надалі так продовжиться, то до 2015, а може й раніше, Арсеній Яценюк теж стане тушкою, якщо вже нею не став, і зараз є, свого роду, «вовком в овечій шкурі» опозиції.
Після кожної чергової партії «тушок» опозиційні вожді говорять про підкупи владою депутатів, що «затушкувались». Еволюцію середньостатистичного опозиційного народного депутата в тушку пояснюють дві сторони по різному. Опозиція, звісно, не вигадавши нічого кращого, говорить про підкуп нардепів владою, а самі перебіжчики вже частіше і частіше говорять про здоровий глузд і роботу в парламенті.
Якщо детально аналізувати пояснення цих сторін, то обидва вони виглядають повною маячнею.
Версія 1. Політичне хабарництво
Після однієї з чергових партій тушок Арсеній Яценюк заявив про те, що депутатам влада пропонує великі кошти тільки задля того, щоб вони вийшли із фракції. Він називав захмарні для звичайного виборця суми грошей, які влада нібито сплачує «депутатам-зрадникам».
Панічно опозиційні лідери розповідають, що більше такого не повториться. Їх політ-технологи вже навіть готують слогани на вибори 2017 року на кшталт «Жодної тушки до парламенту!».
Навряд вони усвідомлюють те, що версія політичного хабарництва, яка так широко тиражується, взагалі не сприймається людьми. І це цілком закономірно.
Подумайте, чи буде Віктор Янукович, в руках якого сконцентровані всі важелі правоохоронної та судової системи, пропонувати якомусь нардепові 5 мільйонів доларів за вихід із фракції ? Авжеж ні! Звичайно, що владі набагато зручніше було б знайти набагато витонченіші важелі впливу на майбутніх тушок. Погодьтеся, версія тиску на «нещасних» депутатів із опозиції електоратом сприймалася б краще, ніж продажні депутати-мажори.
Версія 2. Деструктивна опозиція
Версія тих, хто покидає лави опозиції виглядає більш правдивою. «Тушки» критикують лідера ФЗ за той політичний деструктив, котрий він широко пропагує.
З самого початку діяльності Верховної Ради сьомого скликання опозиція не показала нічого конструктивного. Вони пиляли паркани, влаштовували бійки, провалювали важливі головування, піарилися і блокували, блокували, блокували… Звичайно, що жодна людина зі здоровим глуздом не витримає політичного безглуздя, яке нині пропагує опозиція. Навіть прецедент з опозиційною кандидатурою на посаду міського голови міста Києва є яскравим цьому прикладом.
Відтак, не задовольнивши свою «жагу до опозиційної діяльності», депутати покидають лави деструктивної політичної сили і стають позафракційними, і кількість таких депутатів буде тільки зростати.
Проте правдивість цієї версії процесу тушкування виглядає дуже примарною.
3. Висновок
Позафракційний Олег Ляшко на своїй сторінці у Facebook вдало проіронізував появу нових тушок: «Тушки в Раді розмножуються просто, як кролики! Хоча воно й не дивно - бо це ж тушки кролика! Сьогодні ще двоє людей вийшли з ! «Батьківщини» - В'ячеслав Кутовий і Володимир Купчак. Таких «викиднів» «Батьківщини» вже восьмеро! Всі вони стали депутатами ВР за квотою «Фронту змін» Яценюка. За таке знущанння над виборцями Арсеній повинен негайно здати мандат разом зі своїми кролячими тушками.»
На мою думку, «тушкування» депутатів є нічим іншим як індикатором моралі української політики. Ніхто не задумувався над тим, скільки різного роду тушок наплодилось в обласних, міських, районних та селищних радах ?
Звісно, про це всі мовчать, але найгірше те, що за політичний блуд ніхто не покараний. Все це через мораль українських політиків всіх рівнів, яка полягає в тому, щоб за будь-яку ціну увірвати мандат і ні за що не відповідати. Так і виникла політична безкарність, яку зараз яскраво демонструють опозиційні вожді, а не влада, яка на порозі виборів є дуже чутливою.
«Свіжа тушка» Володимир Купчак, отримавши депутатський мандат, пафосно говорив: «Вважаю, що перебіжчики мали би скласти мандати. Адже саме про це вони привселюдно клялись на Біблії. Якщо ж вони цього не зроблять, то, вважаю, ми розпочнемо збір підписів за припинення їх повноважень. А найбільшим покаранням для них буде довічна народна зневага».
Якщо й надалі так продовжиться, то до 2015, а може й раніше, Арсеній Яценюк теж стане тушкою, якщо вже нею не став, і зараз є, свого роду, «вовком в овечій шкурі» опозиції.
Немає коментарів:
Дописати коментар