четвер, 7 лютого 2013 р.

Водії маршруток, ви відповідальні за своїх пасажирів!


Останнім часом, люди часто жаліються на водіїв громадського транспорту. На їхню поведінку, ставлення до пасажирів, лексику і таке інше. Та це ні для кого не новина. Вже давно існує цей, так званий «конфлікт пасажира з водієм, або кондуктором». Який виникає досить часто і не передбачувано, зумовлюючись, різними причинами і факторами. У більшості випадків, він перетворюється, спочатку на величезне обурення, однієї зі сторін, чи «обливання брудом», а потім на жваву дискусію багатьох пасажирів автобуса чи маршрутки.

До повсюдного хамства українцям не звикати. Нам можуть нагрубити будь де. На вулиці, в магазині чи навіть в державних органах.

Чому ж тоді водії «маршруток», будуть чемні і толерантні? Якщо навіть, працівники державних установ, і ті, буває, «гримають» на громадян, вживаючи лексику зовсім не притаманну держслужбовцеві.

З «водійським» хамством, зухвальством та неуважністю стикалася, напевне, переважна більшість українців. Історій, які це все висвітлюють, люди розповідають багато. І це зовсім не прикрашає, ні водіїв, ні навіть власників громадського транспорту.

- Ці «маршрутчики», занадто високо себе ставлять, - жаліються пасажири Ніжина. – Нас за людей, взагалі не рахують. Мало того, що постійно, маршрутку, повну повнісіньку набирають люду. Так ще й лаються, як собаки.

- Я тепер навіть боюся, цих водіїв, - зізнається баба Галя. – все через один випадок. Якось взимку їхала на базар. Чекала транспорт. Приїхала маршрутка, всі люди сіли, я заходила останньою. Тільки поставила на сходинку ногу, а водій, немов здурів, як рушить з місця. Я так і поплила під маршрутку, якраз ожеледиця була. Якби жінки не закричали, може з вами зараз і не розмовляла б. Дочка, казала, щоб я пішла в міліцію, чи у міськвиконком. Та я не жалілася. Не хочу морочити голову їм, все одно нічого не зроблять.

- А мене, - розповідає літня жінка, не називаючи свого імені, - дверима в автобусі, якийсь божевільний водій, нещодавно придавив. Я тільки виходити, а він уже двері закриває і рушає. Я затиснута дверима кричу. А він, нахабно каже мені: «Що ти кричиш, як різана, шевелитися швидше треба». Ну правду кажучи, хоч кондуктор – молоденька дівчина, вибачилася чемно, допомогла вийти. А за талони вони взагалі цих пенсіонерів з'їсти готові. Хоч не давай, бо рота як відкриє. Слава Богу, зараз їх трохи присадили, тепер беруть мовчки. Та з такою відразою, немов ми їм сміття якесь даємо.

- Ви чули б, - обурюється Олена, - як ці водії розмовляють. Мат на маті. А ми з дітьми їдемо. Все таки повинна бути якась професійна етика, витримка. В мене одного разу, мало вуха не почервоніли від такого собі «водійського лексикону». Все збираємося жалітися піти, та ніяк не зберемося. Розуміємо, що в міськвиконкомі і без нас справ вистачає.


Водії у свою чергу виправдовуються. Пояснюють все тим, що вони працюють з людьми. Мають напружену і нервову роботу. Всіх можна зрозуміти. Бувають і люди різні. Але, немає виправдання водіям, які так невиховано, зухвало і не професійно, вчинили з героями вищезгаданих історій. То ж, шановні водії, проявляйте повагу до людей, цінуйте їх. Щоб вони не обурювалися, а почували себе комфортно у вашій же маршрутці. Адже вони ваші пасажири. А ви, у свою чергу, відповідальні за тих кого перевозите в салоні.